• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Краєзнавчий гід
• Населення Коростеня

Ко́ростень (Іскоростень) — місто обласного підпорядкування, адміністративний центр Коростенського району Житомирської області, великий транспортний вузол Південно-Західної залізниці. Населення Коростеня — 66 тис. осіб. За давнини історичний Іскоростень — столиця міцного союзу племен древлян. У наш час місто славиться своїми цінними породами природного граніту, каніфольними смолами та вишуканою порцеляною.
На території нашого міста перші люди з’явилися близько 8 тис. років тому, свідченням цього є виявлене тут поселення доби мезоліту. Три неолітичних поселення та майстерня крем’яних і кам’яних виробів доби бронзи вказують, що життя тут продовжувалось у V - IV, а також третьому тисячоліттях до нашої ери. 945 року відбулося відоме повстання древлян, викликане спробою київського князя Ігоря повторно зібрати з них данину. Повстанці розгромили князівську дружину і вбили його самого. 946 року княгиня Ольга придушила виступ древлян, підступно захопивши Іскоростень, розправилася з жителями, а місто спалила. Місцевість з часом зовсім запустіла й мало-помалу заросла лісом. Лише наприкінці ХІV ст. виникло знову поселення, що дістало назву Іскоростень. Після Люблінської унії населений пункт потрапив під владу шляхетської Польщі і входив до Овруцького повіту Київського воєводства. 1571 року тут налічувалось 4 селянські дими, а через десять років – вісім, які платили грошову подать. 1598 року містечку надано магдебурзьке право. Населення, крім землеробства, займалося ремісництвом, а з 1620 року – виготовленням поташу (калієва сіль вугільної кислоти, біла порошкоподібна речовина з властивостями лугу; застосовувався при відбілюванні і фарбуванні тканин, у миловарні, виробництві скла тощо..) 1628 року в Іскоростені налічувалося вже 16 димів, діяв водяний млин.
Коли Правобережна Україна возз’єдналася з Росією, Іскоростень 1793 року ввійшов до Ізяславського, а з 1795 – до Волинського намісництва. 1797 року містечко стало волосним центром Овруцького повіту Волинської губернії. З цього часу воно почало швидко зростати й у другій половині ХІХ ст. тут уже налічувалося 103 двори й 1028 чоловік. Населення займалося переважно різними ремеслами, з яких найбільш поширеними були обробка шкіри й деревини, виготовлення бляшаних виробів та ткацтво.
З розвитком промисловості, транспорту й торгівлі зросла кількість жителів. На кінець 1904 року в містечку налічувалось 3200 чоловік. Більшість дорослого населення становили робітники, які працювали на промислових підприємствах, заготівлі та обробці деревини, на залізниці й у власників крамниць і оптових складів.
Напередодні першої світової війни Іскоростень був одним з найбільших населених пунктів Овруцького повіту. На кінець 1913 року тут налічувалося 3730 чоловік населення. Через появу залізниці кількість робітників у Коростені за якихось 2-3 роки зросла у 5 разів. І цей процес зростання не припинявся. У 1917 році пролетарів у місті було вже понад 5 тисяч – стільки ж, скільки весь Коростень мав населення на початку століття.
Не пройшла безслідно для Коростеня і громадянська війна: місто, особливо його залізнична частина, було сильно поруйноване. Згорів залізничний вокзал, були підірвані залізничний та шосейний мости через Уж, не вціліло жодної залізничної колійної стрілки, тупики були забиті обгорілими вагонами й локомотивами. Чимало промислових підприємств були теж зруйновані, фарфоровий і миловарний – законсервовані. У місті знову поменшало жителів. В лютому 1921 року більшість території краю входить до утвореного Коростенського повіту. На 1 січня 1922 року в Коростені налічувалося 5399 чоловік.
В 1923 році утворено Коростенський район, в 1924 році -Ушомирський район, а місто Коростень стає центром Коростенського округу, який був ліквідований в 1930 році.
На 1 січня 1926 року в місті налічувалось 10000 жителів. Цього ж року Коростень став містом. Люди поверталися до міста з усіх усюд. Чимало селян перебралося тоді до Коростеня з довколишніх сіл.
Наприкінці 30-х років у місті діяло 8 загальноосвітніх шкіл, фельдшерське та педагогічне училища, землевпорядний технікум. У селах району працювали 54школи. Був у місті і свій власний народний театр, збудований у 1926 році. Майже всі коростенські діти ходили до школи. Неписьменність серед дорослих була ліквідована. Освічені люди легше знаходили собі роботу на підприємствах, які поступово розбудовувалися.
З лютого 1932 року територія Коростенщини увійшла до складу Київської області. Не обминув Коростень і Коростенщину голод 1933 року. Він був трохи менш жорстоким, ніж у степовій частині України – поліщуків виручали ліси. Слідом за голодом містом прокотились репресії 1936-1937 років. Тільки за офіційною статистикою кожен десятий мешканець Коростеня зазнав репресій.
22 вересня 1937 року Коростень увійшов до складу утвореної Житомирської області.
Напередодні Великої Вітчизняної війни у 1940 році в Коростені працювало 14 підприємств, найбільшими з яких були механічний завод «Жовтнева кузня», фарфоровий, смолоскипидарний, молочний, м’ясозавод, хлібозавод, фабрика кручених виробів, швейна, УТОСу. Помітно зросло й населення міста – до 32 тисяч.
Дорогою ціною далося визволення міста у роки Великої Вітчизняної війни. За роки окупації населення Коростеня скоротилося у 14 разів! Практично все місто стало в’язнем одного великого концтабору. Тисячі коростенців воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Під час війни і тимчасової окупації 16733 коростенців було вбито на фронтах або розстріляно фашистами на окупованій території, понад 1,8 тисяч забрали на примусові роботи до Німеччини. У Коростені та районі – 137 братських могил стали вічною домівкою для майже шести тисяч її визволителів. Ще дві тисячі вважаються як такі, що пропали безвісті. Ця війна була найбільш руйнівна в історії людства. Коростень у цій війні був серед тих міст, які зазнали найбільше лиха. Були зруйновані, пошкоджені всі промислові підприємства. Повного знищення зазнало майже 1300 осель коростенців, частково пошкоджені майже всі будинки. Вокзал, міська поліклініка, міст через річку Уж, сім шкіл, історичний музей та драматичний театр були зруйновані. Збитки народного господарства становили 390 млн. крб. за тодішніми цінами. В місті залишилось всього 2500 чоловік. Найбільша чисельність коростенського населення припадає на початок 80-х – 72,5 тисяч чоловік.
За останні роки місто зуміло розширити свої межі, які до цього не розглядалися більше 40-років, і в 2001 році приєднати населені пункти Чигирі, Чолівка, Мирне, Житомирське, що дало змогу збільшити територію міста на 403,9 га.
На 1 січня 2011 року згідно даних управління статистики у Житомирській області населення міста становить 65616 тисяч жителів.
Відповідно до статистичних даних за 4 місяці 2012 року кількість населення міста Коростеня та Коростенського району зменшується найшвидше від інших районів та міст Житомирської області. Так, населення міста скоротилося на 130 чоловік (356 чоловік померло — 226 народилося), району на 113 чоловік (227 чоловік померло — 114 народилося). Єдиним містом Житомирської області, в якому спостерігається природний приріст, є Новоград-Волинський.
Станом на 1 травня 2012 року кількість населення міста Коростеня становить — 65613 чоловік, Коростенського району — 28417 чоловік.
Коростень – єдине місто в області, міграція якого йде в плюс, але смертність, як і раніше, перевищує народжуваність. Та не дивлячись на малий природний приріст, мешканців у місті стає більше. Згідно з даними управління статистики за січень-серпень 2012 року, кількість людей, які покинули місто, в два рази менше, ніж кількість прибулих. Позитивні показники міграції не можуть не радувати. У нинішньому році в Коростень прибуло 480 осіб, а покинуло 240 осіб. При цьому інші райцентри, включаючи обласний, мають негативний показник міграції. Щодо народжуваності в місті – дані невтішні: смертність в Коростені й надалі прогресує над народжуваністю. Станом на 9 жовтня 2012 року РАГС Коростеня зареєстрував 747 смертей і 520 народжень. Хочеться відмітити, що рівень смертності значно підвищився після аварії на ЧАЕС, тим самим знизилась народжуваність. Якщо до 1986 року було понад 1200 народжень в рік, то зараз 500-600. Проте тенденція на покращення статистики в майбутньому є: протягом останніх років у Коростені народжувалося більше дівчаток, ніж хлопчиків, які в майбутньому можуть забезпечити демографічний підйом населення в місті.

Коментарi