Він був одним із тих, кому судилося накреслити найперші рядки героїчного літопису нашого підводного флоту. Славетний син України прожив недовго, але весь його ратний шлях у ті «фатальні сорокові» був яскравим і сліпучим, як і його щаслива зірка-доля...
Народився Олександр Володимирович 12 грудня 1902 року в селі Межирічка Коростенського району, що на берегах тихоплинного Ужа, в звичайній селянській родині. Рано помер батько, залишилося четверо дітей. З дитинства прийшлося привчатися до праці. Закінчив три класи сільської школи. Осінню 1924 призваний служити на флот. Невдовзі Олександра, уже водолаза крейсера «Профінтерн», що базувався в Севастополі, зараховують курсантом об’єднаної школи штатних фахівців Чорноморського флоту. З квітня по жовтень 1928 року він - інструктор, командир відділення Артилерійської школи, потім до січня 1930 року - старшина шифрувальних-штабної служби 1-го дивізіону підводних човнів, з червня 1930 року по листопад 1934 року - старший фахівець бригади підводних човнів Червонопрапорних Морських сил Балтійського моря, перетворених в січні 1935 року в Червонопрапорний Балтійський флот.
1936 року він успішно закінчує спеціальні курси командного складу при навчальному загоні підводного плавання імені С.Кірова в Ленінграді. Потім — служба в першій бригаді підводних човнів Балтійського флоту. Невдовзі його призначають командиром підводного човна «Л-55».
1939 рік Олександр Володимирович зустрів уже командиром підводного човна «С-1». Продемонстрував блискучу майстерність, талант моряка під час «Крижаного походу» січня 1940-го часів війни з білофінами. За цей похід Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 лютого 1940 року О.Трипольському було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
Друга світова війна застала Олександра Володимировича на посаді командира дивізіону підводних човнів. Але повоювати на Балтиці випало недовго. В березні 1942 року його терміново відрядили на Тихоокеанський флот і призначили командиром 3 дивізіону підводних човнів типу "С". З 6 жовтня 1942 по 8 березня 1943 капітан 1рангу Трипольський очолює перший в історії підводного плавання перехід субмарин на Північ Панамським каналом через Тихий і Атлантичний океани. Здолавши два океани й сім морів, відбивши 23 торпедні атаки ворога, крізь нестерпну спеку тропіків і крижаний подих Арктики всі субмарини прийшли на Північний флот. Там О.Трипольський з березня 1943 до квітня 1944 командує другим дивізіоном підводних човнів, бере участь в шести бойових походах.
З квітня по вересень 1944 капітан 1 рангу О. В. Трипольський -командир 7-го дивізіону підводних човнів загону кораблів Військово-Морського флоту. Під його керівництвом прийняті від флоту Великобританії підводні човни було приведено в повну бойову готовність і переведено з Англії в Полярний.
З листопада 1944 - командир 2-го окремого дивізіону підводних човнів Володимиро-Ольгинської військово-морської бази Тихоокеанського флоту.Учасник війни з Японією в серпні 1945 року.
Після закінчення війни він командував з’єднанням підводних човнів, потім був начальником штабу Порт-Артурської військово-морської бази. Але на початку 1948 року здоров’я Олександра Володимировича різко погіршилося: боліли руки, обморожені ще на фінській війні, ревматизм уразив серце.
Він помер 21 січня 1949 року. Поховали його на Новодівичовому кладовищі в Москві.
Листопад 2024 | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
П | В | С | Ч | П | С | Н |
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |