Хранитель духовних скарбів Василь Скуратівський

2014-11-06

«Культура будь – якого етносу, як крона дерева,

не може розвиватися без власного коріння».

В. Скуратівський

Наша рідна Древлянщина – це самобутній і цікавий етнографічний край, древня земля з блакитними льоноцвітами і червонощокими калинами, голубими озерами і безмежним лісошумом. Неподалік від Коростеня, в хуторі Великий Ліс 25 жовтня 1939 року в селянській сім’Ї народився Василь Скуратівський – майбутній український народознавець, етнограф, фольклорист, видавець, письменник, автор двадцяти книг – досліджень з фольклору та етнографії. Василь Тимофійович писав: «У забутому людьми й Богом хуторі, де я народився, зберігалися майже всі форми традиційної культури. Вони власне і зародили в мені незрадливу любов до звичаїв, традицій та обрядів, яким я не зрадив упродовж свого життя».

До 75 – річчя від дня народження В.Скуратівського в читальній залі бібліотеки – філії №2 (мікрорайон заводу ХІММАШ) відбувся народознавчий вечір «… Серед скель і серед нив пролягло моє Полісся, те, що серцем полюбив», у якому взяли участь учні 7 класів міського ліцею, вчитель географії Юлія Васянович.

До речі цікавим фактом виявилося те, що бабуся Юлії Віталіївни Ганна Копишинська в свій час навчала Василя Тимофійовича у школі села Обиходи. Відтак учасники заходу мали змогу ознайомитись з життєвим і творчим шляхом В.Скуратівського, його творчим доробком, представленим на перегляді літератури «Народознавча спадщина В. Скуратівського».

Творчий спадок Василя Тимофійовича – це своєрідна енциклопедія українського народознавства, що увібрала в себе багатий досвід людського буття, спостереження за природними і суспільними явищами. Книги розповідають про народні звичаї і традиції, релігійні свята. Автор наводить численні приказки і прислів’я про погоду, походження назв місяців, днів тижня, про те, коли краще розпочинати і завершувати ту чи іншу роботу, як у мирі і злагоді жити з навколишнім світом.

На вечорі був присутній почесний гість, відомий наш земляк, письменник, заслужений журналіст України Віктор Васильчук. Він поділився спогадами з учасниками заходу про Василя Скуратівського, з яким тісно спілкувався в останні роки його життя ( Василь Тимофійович помер 16 грудня 2005 року). Школярі також переглянули відео – презентацію «Збирач духовних скарбів».

Між іншим, книги Василя Тимофійовича не губилися в морі модного народознавства. Часто кон’юктурного й не дуже грамотного, що розлилося в Україні останніми роками. Бо він писав і збирав матеріали не тоді, коли дозволили, а все життя. Тож його книжки завжди знаходитимуть вдячних поціновувачів. Скажімо, знаменита «Берегиня» витримала кілька видань і стала вже шкільним підручником з народознавства.

А сам В.Скуратівський писав так:«Пам'ять про своїх пращурів – не забаганка і не данина моді, це природна потреба триматися свого родоводу, оберігати сімейні реліквії, традиції та передавати їх у спадок наступним поколінням».