• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Краєзнавчий гід
• Увінчані славою за подвиг
• Тернавський Іван Антонович

Тернавський Іван Антонович

Герой Радянського Союзу, наш земляк

105 років тому – 19 серпня 1911 року – в українській селянській родині Тернавських у селі Чубарівка, нинішнього Пологівського району Запорізької області, народився син Іван. Після закінчення місцевої семирічки і курсів учителів початкової школи, працював деякий час піонервожатим. Ще з молоду зазнав горя – батька розкуркулили, брата розстріляли. У 1933 році його призвали в армію, де служив артилеристом, а за три роки до початку війни, закінчивши курси молодших лейтенантів, став командиром артилерійського взводу.

На фронтах другої світової війни - з першого дня. Воював на українській землі в складі Південно-Західного фронту, був двічі поранений. Особливо відзначився командир артдивізіону 158 гвардійського стрілецького артполку 78 гвардійської стрілецької Вісленської дивізії 5 гвардійської армії гвардії майор Іван Антонович Тернавський у боях за визволення Польщі, що тривали з 4 по 22 серпня 1944 року. В цих боях артилеристи під командуванням Тернавського забезпечили піхоті форсування річки Вислоки, а біля села Вільшани – знищили велику кількість живої сили й техніки ворога. За особливу мужність та високу військову майстерність гвардії майору І.А.Тернавському 23 вересня 1944 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

78-а гвардійська ордена Суворова Вісленська стрілецька дивізія, в якій служив Іван Антонович Тернавський, пройшла славний бойовий щлях від Сталінграда до Карлових Вар (Чехія). У складі цієї дивізії він брав участь в розгромі фашистів під Сталінградом, на Курській дузі, в районі Бєлгорода, визволяв Харків, Кіровоград, Львів, форсував Віслоку, Віслу й Одер, брав Дрезден, звільняв від нацистів Прагу і Карлові Вари.

В 2001 році дружина Івана Антоновича Любов Іванівна розповіла про невідомий раніше факт із фронтової біографії Тернавського. Виявляється, його було представлено до нагородження другою Золотою зіркою Героя Радянського Союзу. Про це, зокрема, розповідається в публікації районної газети «Пологівські вісті», що у Запорізькій області (звідти І.А.Тернавський родом), під заголовком «Двічі героєм не став». Представлення до нагороди підписав командир 158 гвардійського артилерійського Дембицького полку майор Демченко 8 лютого 1945 року. «За мужність, героїзм та відвагу, - йдеться в ньому, - Тернавський достойний другого звання Героя Радянського Союзу».

Які ж фронтові події передували появі такого подання? Майор Демченко пише в ньому, що його полк у ніч з 5 на 6 лютого 1945 року брав участь в оточенні та взятті німецького містечка Бриг. О 5 годині ранку фашисти спробували прорвати оточення, відтак спрямували свої сили у західному напрямку вздовж шосе, яке охороняли четверта й шоста батареї полку.

Далі наведемо дослівно абзац із газети «Пологівські вісті»: «Сили ворога значно перевищували наші. Німці мали 6 танків, 4 бронемашини, близько 2500 піхотинців, яких підтримувала артилерія. Їх необхідно було зупинити. Вже на початку бою наші втратили половину особового складу 6-ої батареї. Сюди і з’явився заступник командира полку майор І.А.Тернавський. Взяв командування на себе. Першу атаку ворога витримали з великими втратами. Потім Тернавський зібрав рештки складу батареї і знову повів їх в атаку, яка закінчилася перемогою. Як пишеться в поданні, в результаті боїв було знищено 3 гармати 165-міліметрового калібру, 21 автомашину, 20 возів з вантажем, 47 коней, 210 ворожих солдат та офіцерів. Захоплено сім 165-міліметрових гармат,18 возів з вантажами, 63 коней, 4 автомашини, взято у полон 200 німецьких солдат та офіцерів».

Уже навіть з наведених фактів видно, що І.А.Тернавський був здібним, мужнім і відважним командиром, умів знайти вихід із критичних бойових ситуацій, мобілізувати себе і підлеглих задля одержання перемоги над противником. Командир полку оцінив цей бій, як подвиг і просив присвоїти гвардії майору Тернавському звання Героя вдруге. На жаль, вище командування не підтримало це прохання, нагородивши Героя орденом Червоного Прапора (наказ №021/Н 24.03.1945 р., 5-та гвардійська армія).

Іван Антонович Тернавський нагороджений бойовими орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, трьома орденами Червоної Зірки, а також медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За визволення Праги».

Після війни Іван Антонович хотів повернутися на батьківщину, проте в Запорізькій області йому відмовили в квартирі. Служити відправили в Усурійську тайгу. І це після чотирьох фронтових років. Звідти приїхали в Коростень, своїми мозолями збудували будинок. Більше десяти років служив в армії. З 1956 року гвардії підполковник І.А.Тернавський перебував у запасі, брав активну участь у військово-патріотичному вихованні молоді.

Іван Антонович дуже часто згадував війну. Навіть через 50 років говорив: «Вона мені й досі болить…А запам'яталася війна винищенням людей, військових і цивільних; недоїданням і холодом та великою впевненістю в перемозі. А ще – незрадливою солдатською дружбою, взаємовиручкою».

І.А.Тернавський пішов із життя 1 лютого 1995 року, похований на коростенському міському цвинтарі. Зараз одна із вулиць Коростеня носить ім’я Героя.

Для тих, хто більш детально хоче ознайомитися з біографією Героя Радянського Союзу І. А. Тернавського, пропонуємо біобібліографічний нарис "Подвиг артилериста", підготовлений працівниками центральної міської бібліотеки.

Коментарi